Dmytro Hlazun
@HLaDim
·
25 июн.
Нас вивели з Сіверодонецьку.
Я був останьою людиною яка знімалась з позиції на фланзі де далі були тільки підари.
Поступово мозок намагається підвантажити й переварити що трапилось зі мною за ці 23 дні,
поки не дуже виходить, але спробую зафіксувати якісь думки на майбутнє.
Я приїхав в Сєвєр 2 червня зранку на позицію Пітбуль.
10 поверхова будівля перший поверх якої видно на фото.
Через пару днів будівля повністтю складеться, а ми завчасно перемістимся на іншу позицію
.Мій найбільший страх й задача з якою я іхав на фронт було не обісратися й не стати баластом для побратимів.
Я ніколи не був на війні в прямому контакті, хіба окрім як по тупості в 2014 заїхав/виїхав з напів окупованого Єнакієве, але то неможливо порівняти.
З приводу порівнянь, здається «Апостол» комбат Свободи, який був в ДАПі,Рубіжному, й Сєвєрє сказав, що в Сєвєрє було жорсткіше аніж в ДАПі, але в Рубіжному ще сильніше крили, хлопці рахували 500 прильотів на годину з різного озброєння.В першу ніч я чергував одну годину й було відносно спокійно, лише о першій ночі я йшов з позиції й побачив як в метрах 400 красиво падає фосфор. Наче золотий водоспад у повільній зйомці.На якийсь момент навіть замилувався й задумався як така красива річ може робити стікі болю.Наступну ніч чергував 2-9. В повній темряві вперше зіштовхнувся з мінометними обстрілами,рпг, артою в десятках метрів, було страшно.
Та навіть коли танк вдень розбирав наш поверх це було вполовину страху від того коли я застав та підхопив паніку інших людей на перших 200/300.Складно сказати який період був найважчий.
Поступово мозок намагається підвантажити й переварити що трапилось зі мною за ці 23 дні,
поки не дуже виходить, але спробую зафіксувати якісь думки на майбутнє.
Я приїхав в Сєвєр 2 червня зранку на позицію Пітбуль.
10 поверхова будівля перший поверх якої видно на фото.
Через пару днів будівля повністтю складеться, а ми завчасно перемістимся на іншу позицію
.Мій найбільший страх й задача з якою я іхав на фронт було не обісратися й не стати баластом для побратимів.
Я ніколи не був на війні в прямому контакті, хіба окрім як по тупості в 2014 заїхав/виїхав з напів окупованого Єнакієве, але то неможливо порівняти.
З приводу порівнянь, здається «Апостол» комбат Свободи, який був в ДАПі,Рубіжному, й Сєвєрє сказав, що в Сєвєрє було жорсткіше аніж в ДАПі, але в Рубіжному ще сильніше крили, хлопці рахували 500 прильотів на годину з різного озброєння.В першу ніч я чергував одну годину й було відносно спокійно, лише о першій ночі я йшов з позиції й побачив як в метрах 400 красиво падає фосфор. Наче золотий водоспад у повільній зйомці.На якийсь момент навіть замилувався й задумався як така красива річ може робити стікі болю.Наступну ніч чергував 2-9. В повній темряві вперше зіштовхнувся з мінометними обстрілами,рпг, артою в десятках метрів, було страшно.
Та навіть коли танк вдень розбирав наш поверх це було вполовину страху від того коли я застав та підхопив паніку інших людей на перших 200/300.Складно сказати який період був найважчий.
Кожен по своєму. 2-7 червня майже не було нашої арти, танків. Ми тупо стояли з калашами й мотодорами проти арти й танків кацапів. Й це відчуття коли ти виконуєш роль тєрпіли, коли не можеш відповісти, дуже гнітить.Потім десь числа з 7 червня коли пішла наша арта, танки, зайшли ССО, то було відчуття, що якщо буде трохи більше важкої техніки й підтягнуться інші, то дамо пізди.Та в середньому паритет був такий: вилізає підарський танк, 3-7 вистрілів, сховався, через пару хвилин знову, й так 20-30 приходів, а потім вилазить наш танчик робить 2-7 пострілів й ховається. Потім артою нас посипають +- в тому ж паритеті.Кацапи майже не виходили на прямий бій. В кращому випадку метрів за 300-500 після роботи арти стріляли в нашу сторону по сомалійські.
Раз на пару днів якась куля могла поруч прийти.
Коли підсовувались ближче отримували пізди, й знову арта, танки, рпг й потім шум автоматів.вологе бомбосховище без води виявилось прекрасним розсадником якоїсь бактеріологічної хвороби якою хворіли майже всі, температура й кашель були супутником майже кожного. Типовий кашель можна послухати тут, й подивитись як палають орки .
Ну й на пташку нам докинути теж можна.
Із щоденника:
Раз на пару днів якась куля могла поруч прийти.
Коли підсовувались ближче отримували пізди, й знову арта, танки, рпг й потім шум автоматів.вологе бомбосховище без води виявилось прекрасним розсадником якоїсь бактеріологічної хвороби якою хворіли майже всі, температура й кашель були супутником майже кожного. Типовий кашель можна послухати тут, й подивитись як палають орки .
Ну й на пташку нам докинути теж можна.
Із щоденника:
Більше двох тижнів тут. Починаю відчувати психологічну втому.
Не розумію де брати ресурси до зими.
Сьогодні зранку дивився в трубку розвідника і в цей момент в коридор прилетіла рпг.
Я тільки побачив вспишку й відчув вибух ударної хвилі, й купи пилу.
Пощастило.
Цілі.
По озброєнню в нас: танки й арту опускаю, бо не знаю к-ть, конкретно я на наших позиціях бачив два танки максимум, мб були ще, а так: АК,ПКМ, достатньо матодорів, ССОшники закинули пару NLAW, джавелінів взагалі не бачив, була СПГ, міни, вогі достатньо.Біда в тому, навчання до цього 10 днів полігону НГУ де ми відстріляли 61 патрон включно з прицілочними, й відпрацювали трохи тактики, решту часу був принцип: «заїбати заради заїбати».
Мені не вистачило самостійно скористатися усіма видами озброєння яке могло б бути.
Я розумію що NLAW й джавелін жирно на навчання, але хоча б його відстріляний макет й навчити всіх користатися ними.
Воювати в місті: на позиціях обирати й робити додаткові укрєпи.
Такмеду усім, а не тільки медикам.
Не розумію де брати ресурси до зими.
Сьогодні зранку дивився в трубку розвідника і в цей момент в коридор прилетіла рпг.
Я тільки побачив вспишку й відчув вибух ударної хвилі, й купи пилу.
Пощастило.
Цілі.
По озброєнню в нас: танки й арту опускаю, бо не знаю к-ть, конкретно я на наших позиціях бачив два танки максимум, мб були ще, а так: АК,ПКМ, достатньо матодорів, ССОшники закинули пару NLAW, джавелінів взагалі не бачив, була СПГ, міни, вогі достатньо.Біда в тому, навчання до цього 10 днів полігону НГУ де ми відстріляли 61 патрон включно з прицілочними, й відпрацювали трохи тактики, решту часу був принцип: «заїбати заради заїбати».
Мені не вистачило самостійно скористатися усіма видами озброєння яке могло б бути.
Я розумію що NLAW й джавелін жирно на навчання, але хоча б його відстріляний макет й навчити всіх користатися ними.
Воювати в місті: на позиціях обирати й робити додаткові укрєпи.
Такмеду усім, а не тільки медикам.
25 июня
Нас вывели из Северодонецка.
Я был последним человеком, который снимался с позиции на фланге, где дальше были только пидоры.
Постепенно мозг пытается подгрузить и переварить случившееся со мной за эти 23 дня,
пока не очень выходит, но попробую зафиксировать какие-то мнения на будущее.
Я приехал в Север 2 июня утром на позицию Питбуля.
10 этажное здание, первый этаж которого виден на фото.
Через пару дней здание полностью сложится, а мы заранее переместимся на другую позицию.
Мой величайший страх и задача с которой я ехал на фронт было не обосраться и не стать балластом для собратьев.
Мой величайший страх и задача с которой я ехал на фронт было не обосраться и не стать балластом для собратьев.
Я никогда не был на войне в прямом контакте, разве кроме как по тупости в 2014 заехал/уехал с полуоккупированного Енакиево, но это невозможно сравнить.
По поводу сравнений, кажется «Апостол» комбат Свободы, который был в ДАПе, Рубежном, и Севере сказал, что в Севере было жестче, чем в ДАПе, но в Рубежном еще сильнее крыли, ребята считали 500 прилетов в час из разного вооружения. ночь я дежурил один час и было относительно спокойно, только в час ночи я шел с позиции и увидел как в метрах 400 красиво падает фосфор. Как будто золотой водопад в медленной съемке.
В полной темноте впервые столкнулся с минометными обстрелами, рпг, артой в десятках метров, было страшно.
В полной темноте впервые столкнулся с минометными обстрелами, рпг, артой в десятках метров, было страшно.
И даже когда танк в полдень раздолбывал наш этаж, это было половина страха от того когда я застал и подхватил панику других людей на первые 200/300.
Сложно сказать какой период был самый тяжелый.
Сложно сказать какой период был самый тяжелый.
Каждый по своему.
2-7 июня почти не было нашей арты, танков.
Мы тупо стояли с калашами и мотодорами против арты и танков кацапов.
И это ощущение когда ты исполняешь роль терпилы, когда не можешь ответить, очень угнетает.
Затем где-то числа с 7 июня когда пошла наша арта, танки, зашли ССО, то было ощущение, что если будет немного больше тяжелой техники и подтянутся другие, то дадим пизды.
Да, в среднем паритет был такой: вылезает пидорский танк, 3-7 выстрелов, спрятался, через пару минут снова, и так 20-30 приходов, а потом вылезает наш танчик производит 2-7 выстрелов и прячется.
Потом артой нас посыпают +- в том же паритете.
Кацапы почти не выходили на прямой бой.
В лучшем случае метров в 300-500 после работы арты стреляли в нашу сторону по сомалийски.
2-7 июня почти не было нашей арты, танков.
Мы тупо стояли с калашами и мотодорами против арты и танков кацапов.
И это ощущение когда ты исполняешь роль терпилы, когда не можешь ответить, очень угнетает.
Затем где-то числа с 7 июня когда пошла наша арта, танки, зашли ССО, то было ощущение, что если будет немного больше тяжелой техники и подтянутся другие, то дадим пизды.
Да, в среднем паритет был такой: вылезает пидорский танк, 3-7 выстрелов, спрятался, через пару минут снова, и так 20-30 приходов, а потом вылезает наш танчик производит 2-7 выстрелов и прячется.
Потом артой нас посыпают +- в том же паритете.
Кацапы почти не выходили на прямой бой.
В лучшем случае метров в 300-500 после работы арты стреляли в нашу сторону по сомалийски.
Раз в пару дней какая-то пуля могла рядом пролететь.
Когда подвигались поближе получали пизды, и снова арта, танки, рпг и потом шум автоматов.
сырое бомбоубежище без воды было прекрасным рассадником какого-то вирусного заболевания, которым болели практически все- температура и кашель были спутниками почти каждого.
Типичный кашель можно послушать здесь на видео, и посмотреть как пылают орки.
сырое бомбоубежище без воды было прекрасным рассадником какого-то вирусного заболевания, которым болели практически все- температура и кашель были спутниками почти каждого.
Типичный кашель можно послушать здесь на видео, и посмотреть как пылают орки.
Ну и на птичку нам докинуть тоже можно.
Из дневника:
Более двух недель здесь. Начинаю чувствовать психологическую усталость.
Не понимаю, где брать ресурсы до зимы.
Сегодня с утра смотрел в трубку разведчика и в этот момент в коридор прилетела рпг.
Я только увидел вспышку и почувствовал взрыв ударной волны и груды пыли.
Повезло.
Цели.
По вооружению у нас: танки и арта опускаю, потому что не знаю кол-во, конкретно я на наших позициях видел два танка максимум, мб были еще, а так: АК, ПКМ, достаточно матодоров, ССОшники забросили пару NLAW, джавелинов вообще не видел , была СПГ, мины, весы достаточно. Беда в том, что обучение до этого 10 дней полигона НГУ где мы отстреляли 61 патрон включительно с прицелочными, и отработали немного тактики, в остальное время был принцип: «заебать ради заебать».
Мне не хватило самостоятельно воспользоваться всеми видами вооружения, которое могло бы быть.
Я понимаю, что NLAW и джавелин слишком жирно для обучения, но хотя бы его отстрелянный макет и научить всех пользоваться ими.
Воевать в городе: на позициях выбирать и делать дополнительные укрепы.
Тактическую медицину всем, а не только медикам.